Сінт

Він знову повернувся до країни — Святий Мікула.

Минулими вихідними Святий не лише завітав на острів Тексел, а й продовжив свою подорож до Апелдорна, Бекбергена та Угхелена. Разом із дитячим мером Мадалією я привітала його. З усіма його помічниками, звісно ж. Бути присутнім на таких заходах — це завжди справжнє свято, стільки радості та затишку.

І хоча за походженням це, звісно, дитяче свято, воно завжди, згідно з традицією, захоплює й дорослих. Настрій підігріває той фантастичний «Сінтерклаас-журнал». Звісно, ми сумуємо за Діуверт’є Блок, але навіть без неї це свято — справжнє задоволення для глядачів. (А завдяки підвісці з літерою «D» на шиї нової ведучої вона все-таки трохи присутня.)

На мою думку, Сінтерклаас — це справжній приклад традиції, яка йде в ногу з часом і саме завдяки цьому залишається цінною. А завдяки всім тим волонтерам (величезне спасибі вам усім!), які допомагають перетворити це на велике свято, воно дійсно належить усім. Я знаю, що Сінтерклаас поступається місцем Санта-Клаусу, але саме ця залученість усіх — від шкіл до асоціацій підприємців, від спортивних клубів до будинків для людей похилого віку — робить свято Сінтерклааса все ж таки дуже особливим.

До того ж, це може здатися трохи солодкуватим (як марципан),

але Святий Миколай може нагадати нам, що цінні й дрібниці. Віршики, сюрпризи, пісні. І те хвилювання на обличчях дітей та онуків, коли хтось стукає у двері.

Бажаю всім вам дуже веселого свята Святого Миколая!

Тон Хертс