Жінка

З моменту вбивства 17-річної Лізи минулого місяця проблема насильства над жінками стала одним із головних питань на суспільному порядку денному. Організація «Dolle Mina’s» знову активно проводить акції. І це цілком виправдано.

Адже ж важко повірити, що більшість жінок регулярно відчувають себе на вулиці ввечері незахищеними. Що більше половини жінок іноді змінюють маршрут, щоб оминути певні місця.

Ще більш приголомшливим є те, що коли жінки стають жертвами насильства, у більшості випадків злочинцем виявляється чоловік, якого вони знають. Їхній чоловік, батько, сусід, дядько, друг, знайомий. Чоловік, про якого на перший погляд ніхто б такого й не подумав.

Це болюче й складне повідомлення. Настільки складне й болюче, що зараз у дебатах переважно йдеться про інші речі. Про безпеку в громадських місцях. Про дозвіл на використання перцевого спрею як засобу самооборони. Про походження злочинців.

Але насправді слід зосередитися на тому, чому чоловіки — адже злочинцями зазвичай є чоловіки — вважають, що можуть так чинити. На тому, чому дуже багато людей досі вважають, що жінки гірші за чоловіків. І на тому, як ми можемо це змінити.

Уряд може зробити багато чого: внести зміни до законодавства, забезпечити навчання та підготовку співробітників поліції та судової системи, проводити інформаційні кампанії — і це лише деякі приклади. Це обов’язково потрібно зробити. І якнайшвидше.

Але крім того, нам усім треба взятися за справу. Ми маємо перестати сміятися з жартів про жінок. Ми маємо перестати говорити, що жінки самі провокують насильство, коли виходять на вулицю вночі або в короткій спідниці. Ми маємо перестати вживати образливі слова щодо жінок.

Адже саме такі речі підживлюють неповагу до жінок.

І саме в цьому, зрештою, і полягає суть, саме це й потрібно: щира повага. До всіх. А отже, і до жінок.

Тон Хертс