“Госпіталізація для багатьох людей — це момент, коли їхнє життя на деякий час зупиняється. Особливо якщо це триває довше — або складається інакше — ніж очікувалося. Усі ці враження, велика кількість інформації, емоції, що вирують: це сильно на тебе впливає. Як духовний наставник, я завжди готова вислухати пацієнтів. Зі мною вони можуть упорядкувати свої думки, випустити пару або просто розповісти про те, що їх турбує”.”
“Свобода людей думати так, як їм заманеться, є надзвичайно важливою в моїй роботі. Люди повинні відчувати, що їм надається простір для того, щоб розповісти свою власну історію. У моїх розмовах з ними часто йдеться про болючі питання. Чому це трапляється саме зі мною? Навіщо це страждання? Такі питання торкаються сенсу життя: як те, що зі мною трапляється, вписується в мою життєву історію та світогляд?”
“Я переконана, що свобода віри та думки необхідна для того, щоб розквітнути. Повинно бути місце для твоїх цінностей і переконань — і місце для їхньої зміни. Адже ти, по суті, ніколи не досягаєш завершеності. Ти можеш продовжувати розвиватися аж до самої смерті. Завжди є можливість рости, навіть під час хвороби. Гадаю, саме цю надію я несу з собою як духовний наставник”.”
“У нашому суспільстві люди іноді бояться переконань інших. А в моїй роботі головне — саме проявляти цікавість до поглядів іншої людини. Саме коли хтось думає чи вірить зовсім інакше, ніж я, я хочу краще пізнати цю людину та зрозуміти її. Я раз за разом помічаю, що завдяки цьому починаєш дивитися на людей більш багатогранно. Якщо шукати спільну мову, ви можете справді збагатити одне одного”.”