Місце 5: Шлюз Коудхоорн

Для шлюзового сторожа Герріта Еймберта Вестхофа (1848–1930), який став наступником свого батька, близько 1879 року біля шлюзу Коухоорн, який на той час ще був дерев’яним, було збудовано житло. Будинок розташований на помітному підвищенні серед ландшафту. У 1880 році шлюз замінили на цегляний, який відтоді став називатися «Коудхоорнським шлюзом». 

Під час будівництва у 1880 році на сусідній паперовій фабриці «Де Халве Маан» (нині «Holland Colours») спалахнула пожежа. Завдяки вчасним діям працівників шлюзу, які поливали фабрику водою, вдалося запобігти гіршому. Обгоріли лише два будинки, що межували з фабрикою.  

Тут, біля шлюзу Коудхоорн, стоїть ряд із 6 лип (спочатку їх було 7). Кажуть, що біля кожного шлюзу на каналі Апелдорн стояв ряд із 7 лип, які захищали від сонця, вітру та блискавок. Ймовірно, ці дерева були висаджені незабаром після реконструкції шлюзу в 1881 році.

Шлюз Коудхоорн розташований у північній частині Апелдорнського каналу в муніципалітеті Апелдорн. Канал було прокладено за рахунок приватного капіталу, зокрема за рахунок коштів короля Вільгельма I. Будівництво каналу, шлюзів та мостів розпочалося у 1825 році. 13 квітня 1829 року канал було офіційно відкрито, і йому дали назву «Гріфт-канал». Шлюз, який спочатку був дерев’яним і отримав назву «Кохоорнслюйс», мав тоді довжину 22 метри та ширину 4,30 метра, а глибина порогу біля нижньої головки становила KP -1,42 м.  

У 1873 році розпочалося розширення каналу Гріфт — ділянки Апелдорн—Хаттем, яка на той час існувала вже майже півстоліття. У ході цих робіт також було оновлено шлюзи. Канал потрібно було пристосувати для проходження суден довжиною 30 метрів і шириною 5,90 метра. Тому в 1880 році шлюз Коудхоорн був замінений на цегляний шлюз, який ввели в експлуатацію в 1881 році. Під час будівництва судноплавство мало продовжуватися, тому канал було тимчасово перенесено та прокладено за новим будинком шлюзового доглядача.  

У лютому 2010 року було прийнято рішення про реставрацію шлюзу в Коудхорні. У 2011 році відреставрований шлюз знову відкрили.

Див. також: Відкриття Апелдорнського каналу 

На березі каналу, на півдорозі між Апелдорном і Ваасеном, з 1857 року працювала паперова фабрика. У 1880 році підприємець із Північної Голландії Клаас Шенк придбав фабрику та перейменував її на ‘Машинну паперову фабрику ’Де Халве Маан“», на честь вітряка «Де Халве Маан», що стояв на її території. 
В Апелдорні він працював виключно на парі, а близько 1900 року вітряк було знесено.  

Підприємство спеціалізувалося на виробництві пакувального паперу, а також протягом кількох років мало цех з виготовлення мішків. Коли Шенк перейняв підприємство, на фабриці працювало приблизно десять мешканців Апелдорна. Зазвичай це були люди з найближчих околиць, оскільки транспортних засобів майже не було. Справи на паперовій фабриці йшли добре. Близько 1900 року там працювало двадцять співробітників, а близько 1935 року їхня кількість зросла до сімдесяти. Про прогрес свідчив також той факт, що в 1938 році було надано дозвіл на будівництво вантажно-розвантажувального майданчика на березі каналу. Компанія «Шенк» набула престижу і стала відомим ім’ям в Апелдорні.

У 1976 році підприємство збанкрутувало, і працівники опинилися на вулиці. Після низки поглинань у 1979 році заводські приміщення врешті-решт перейшли у власність виробника пігментів Holland Colours Apeldoorn.

Див. також: «Пам’ять Апелдорна» на карті

Літній дуб: джерело життя 

Літні дуби вздовж берега виглядають чудово завдяки своїй сучкуватій структурі гілок і виконують багато різних функцій для екосистеми. У їхній широкій кроні кишить життя. Синиці, сойки та дятли знаходять тут їжу, укриття та оглядові точки. Серед листя дзижчать комахи, які, у свою чергу, приваблюють інших тварин. Дуб — це жива платформа, де зустрічаються незліченні види. 

На землі під деревом лежать жолуді, які підбирають білки, миші та сойки. Деякі з них з’їдають, інші — ховають і забувають. З цих забутих жолудів виростають молоді деревця, які ще більше зміцнюють берег і створюють нові місця для тварин. 

Глибше під землею літній дуб взаємодіє з мережею грибів. За допомогою грибних ниток він обмінюється поживними речовинами та сприяє збереженню здоров’я ґрунту. Таким чином він підтримує не лише себе, а й рослини, що ростуть навколо нього. 

Літній дуб, що росте вздовж каналу, — це не звичайне дерево. Він є орієнтиром у ландшафті, джерелом їжі для тварин і тихим захисником берега.  

Маленька коноплянка: маленька пташка з великою цінністю 

У очереті мешкає маленька очеретянка. Це скромний співочий птах, не більший за долоню, але з голосом, що може заповнити все очеретяне поле. Щовесни він повертається з Африки після довгої подорожі. Щойно він бачить очерет, він одразу розуміє: це його дім. Між стеблами він будує витончене гніздо, що висить, наче колиска, ретельно сплетене з очеретяних стебел. Саме туди самка відкладає яйця, надійно сховані від хижаків. Маленька очеретянка живе не сама. Очерет є місцем проживання для жаб, бабок, риб та інших очеретяних птахів.  

У очереті мала очеретянка добре ховається і знаходить достатньо їжі у вигляді комах. Якщо очерет косити занадто часто, цей чудовий вид зникає з цієї місцевості. Тому наявність малої очеретянки є хорошим показником ефективності управління очеретяними заростями.  

У 70-х роках чисельність малих очеретянок різко зросла, хоча це не було пов’язано з позитивними причинами. У сільському господарстві використовували великі обсяги добрив, які потрапляли також у поверхневі води. Це сприяло надзвичайно інтенсивному росту очерету. Отже, це стало ідеальним місцем проживання для цього мешканця очерету. Хоча мала очеретянка широко поширена на значній частині території Нідерландів, в Апелдорні та околицях вона все ще є видом, чисельність якого тільки зростає.