Стаття 1 Конституції | Рівне ставлення

“Дискримінація за статевою ознакою: саме про це я, як спеціаліст із розгляду скарг, чую найчастіше. Наприклад, про жінку, з якою не продовжили контракт через вагітність. Я також отримую багато повідомлень про дискримінацію за інвалідністю. І, звісно, за походженням. Наприклад, людей з іншим кольором шкіри поліція досі частіше зупиняє на вулиці”.”

Багато людей бояться повідомляти про випадки дискримінації: «А що, якщо я розповім, що мені сказав мій начальник, — чи не виникнуть у мене через це проблеми?» У бюро Art.1 вони можуть безпечно розповісти свою історію. Я помічаю, що жертвам дискримінації дуже допомагає те, що тут їхню проблему визнають. Іноді цього вже достатньо. Іноді ми організовуємо зустріч із винуватцем. Але буває й так, що ми передаємо справу на розгляд до Колегії з прав людини. Звісно, лише за бажанням особи, яка подала скаргу.

Я рада, що про дискримінацію говорять дедалі відкритіше. Адже це стосується й тебе самого. У кожного є упередження. Чому ми з розпростертими обіймами прийняли українських біженців, а сирійських — набагато менш тепло? Адже вони теж втікали від війни. Подумайте над цим: чому ти дивишся на інших певним чином? Чи це справді правильно? 

Мене дуже зворушує те, що я чую стільки історій про дискримінацію. Але я рада, що можу по-своєму щось із цим зробити. Нещодавно до мене звернувся чоловік, якому в кафе відмовили через колір шкіри. Тоді нам вдалося організувати зустріч із власником. Він визнав, що було допущено серйозну помилку. Мені приємно, коли я можу знову зблизити людей”.”